Шахтар донецьк: Официальный сайт ФК «Шахтер» (Донецк)

Разное

Содержание

Новости футбольного клуба «Шахтер» | Официальный сайт ФК «Шахтер» (Донецк)

Пол

Мужской Женский

Дата рождения

УкраинаAfghanistanAlbaniaAlgeriaAmerican SamoaAndorraAngolaAnguillaAntarcticaAntigua and BarbudaArgentinaArmeniaArubaAustraliaAustriaAzerbaijanBahamasBahrainBangladeshBarbadosBelarusBelgiumBelizeBeninBermudaBhutanBoliviaBosnia and HerzegowinaBotswanaBouvet IslandBrazilBritish Indian Ocean TerritoryBrunei DarussalamBulgariaBurkina FasoBurundiCambodiaCameroonCanadaCape VerdeCayman IslandsCentral African RepublicChadChileChinaChristmas IslandCocos (Keeling) IslandsColombiaComorosCongoCook IslandsCosta RicaCote D’IvoireCroatiaCubaCyprusCzech RepublicDenmarkDjiboutiDominicaDominican RepublicEcuadorEgyptEl SalvadorEquatorial GuineaEritreaEstoniaEthiopiaFalkland Islands (Malvinas)Faroe IslandsFijiFinlandFranceFrench GuianaFrench PolynesiaFrench Southern TerritoriesGabonGambiaGeorgiaGermanyGhanaGibraltarGreeceGreenlandGrenadaGuadeloupeGuamGuatemalaGuineaGuinea-bissauGuyanaHaitiHeard and Mc Donald IslandsHondurasHong KongHungaryIcelandIndiaIndonesiaIran (Islamic Republic of)IraqIrelandIsraelItalyJamaicaJapanJordanKazakhstanKenyaKiribatiKoreaKorea, Democratic People’s Republic ofKuwaitKyrgyzstanLao People’s Democratic RepublicLatviaLebanonLesothoLiberiaLibyan Arab JamahiriyaLiechtensteinLithuaniaLuxembourgMacauMacedoniaMadagascarMalawiMalaysiaMaldivesMaliMaltaMarshall IslandsMartiniqueMauritaniaMauritiusMayotteMexicoMicronesiaMoldovaMonacoMongoliaMontenegroMontserratMoroccoMozambiqueMyanmarNamibiaNauruNepalNetherlandsNetherlands AntillesNew CaledoniaNew ZealandNicaraguaNigerNigeriaNiueNorfolk IslandNorthern Mariana IslandsNorwayOmanPakistanPalauPanamaPapua New GuineaParaguayPeruPhilippinesPitcairnPolandPortugalPuerto RicoQatarReunionRomaniaRussiaRwandaSaint Kitts and NevisSaint LuciaSaint Vincent and the GrenadinesSamoaSan MarinoSao Tome and PrincipeSaudi ArabiaSenegalSerbiaSeychellesSierra LeoneSingaporeSlovakia (Slovak Republic)SloveniaSolomon IslandsSomaliaSouth AfricaSouth Georgia & South Sandwich IslandsSpainSri LankaSt.

HelenaSt. Pierre and MiquelonSudanSurinameSvalbard and Jan Mayen IslandsSwazilandSwedenSwitzerlandSyrian Arab RepublicTaiwanTajikistanTanzaniaThailandTogoTokelauTongaTrinidad and TobagoTunisiaTurkeyTurkmenistanTurks and Caicos IslandsTuvaluUgandaUnited Arab EmiratesUnited KingdomUnited StatesUnited States minor outlying islandsUruguayUzbekistanVanuatuVatican City State (Holy See)VenezuelaViet NamVirgin Islands (British)Virgin Islands (U.S.)Wallis and Futuna IslandsWestern SaharaYemenZambiaZimbabwe

Я даю согласие на получение маркетинговых материалов ФК «Шахтер»

Согласие с условиями и положениями Сохранить

Основной состав ФК «Шахтер» | Официальный сайт ФК «Шахтер» (Донецк)

Пол

Мужской Женский

Дата рождения

УкраинаAfghanistanAlbaniaAlgeriaAmerican SamoaAndorraAngolaAnguillaAntarcticaAntigua and BarbudaArgentinaArmeniaArubaAustraliaAustriaAzerbaijanBahamasBahrainBangladeshBarbadosBelarusBelgiumBelizeBeninBermudaBhutanBoliviaBosnia and HerzegowinaBotswanaBouvet IslandBrazilBritish Indian Ocean TerritoryBrunei DarussalamBulgariaBurkina FasoBurundiCambodiaCameroonCanadaCape VerdeCayman IslandsCentral African RepublicChadChileChinaChristmas IslandCocos (Keeling) IslandsColombiaComorosCongoCook IslandsCosta RicaCote D’IvoireCroatiaCubaCyprusCzech RepublicDenmarkDjiboutiDominicaDominican RepublicEcuadorEgyptEl SalvadorEquatorial GuineaEritreaEstoniaEthiopiaFalkland Islands (Malvinas)Faroe IslandsFijiFinlandFranceFrench GuianaFrench PolynesiaFrench Southern TerritoriesGabonGambiaGeorgiaGermanyGhanaGibraltarGreeceGreenlandGrenadaGuadeloupeGuamGuatemalaGuineaGuinea-bissauGuyanaHaitiHeard and Mc Donald IslandsHondurasHong KongHungaryIcelandIndiaIndonesiaIran (Islamic Republic of)IraqIrelandIsraelItalyJamaicaJapanJordanKazakhstanKenyaKiribatiKoreaKorea, Democratic People’s Republic ofKuwaitKyrgyzstanLao People’s Democratic RepublicLatviaLebanonLesothoLiberiaLibyan Arab JamahiriyaLiechtensteinLithuaniaLuxembourgMacauMacedoniaMadagascarMalawiMalaysiaMaldivesMaliMaltaMarshall IslandsMartiniqueMauritaniaMauritiusMayotteMexicoMicronesiaMoldovaMonacoMongoliaMontenegroMontserratMoroccoMozambiqueMyanmarNamibiaNauruNepalNetherlandsNetherlands AntillesNew CaledoniaNew ZealandNicaraguaNigerNigeriaNiueNorfolk IslandNorthern Mariana IslandsNorwayOmanPakistanPalauPanamaPapua New GuineaParaguayPeruPhilippinesPitcairnPolandPortugalPuerto RicoQatarReunionRomaniaRussiaRwandaSaint Kitts and NevisSaint LuciaSaint Vincent and the GrenadinesSamoaSan MarinoSao Tome and PrincipeSaudi ArabiaSenegalSerbiaSeychellesSierra LeoneSingaporeSlovakia (Slovak Republic)SloveniaSolomon IslandsSomaliaSouth AfricaSouth Georgia & South Sandwich IslandsSpainSri LankaSt.

HelenaSt. Pierre and MiquelonSudanSurinameSvalbard and Jan Mayen IslandsSwazilandSwedenSwitzerlandSyrian Arab RepublicTaiwanTajikistanTanzaniaThailandTogoTokelauTongaTrinidad and TobagoTunisiaTurkeyTurkmenistanTurks and Caicos IslandsTuvaluUgandaUnited Arab EmiratesUnited KingdomUnited StatesUnited States minor outlying islandsUruguayUzbekistanVanuatuVatican City State (Holy See)VenezuelaViet NamVirgin Islands (British)Virgin Islands (U.S.)Wallis and Futuna IslandsWestern SaharaYemenZambiaZimbabwe

Я даю согласие на получение маркетинговых материалов ФК «Шахтер»

Согласие с условиями и положениями Сохранить

ФК Шахтар (Донецьк) — Футбол

«Шахта́р» — український професіональний футбольний клуб з містаДонецька. Виступає у Прем’єр-лізі чемпіонату України. Створений у травні 1936 року. Володар Кубка УЄФА 2009. Віце-чемпіон СРСР 1975 і 1979, 4-разовий володар Кубка СРСР. 8-разовий чемпіон України(2001-02, 2004-05, 2005-06, 2007-08, 2009-10, 2010-11, 2011-12, 2012-13), 9-разовий володар Кубка України.

Домашні ігри проводить на стадіоні «Донбас Арена», який вміщує 51 504 глядачі.

Історія

Назви клубу

Донецький футбол до створення клубу

Першими футболістами на території Донеччини стали британські робітники (переважно валлійці), які приїхали сюди працювати на металургійних підприємствах Джона Юза.

Восени 1911 року при заводі Новоросійського товариства (сучасний Донецький металургійний завод) відкрито«Юзівське спортивне товариство», у складі якого діяв футбольний гурток. Команда існувала до 1919 року і була найсильнішою дружиною Юзівки у дорадянські часи. У 1920-х роках честь міста представляла команда клубу імені Леніна, основу якої становили робітники металургійного заводу. Одним з найвідоміших вихованців цієї команди ставВіктор Шиловський — майбутній футболіст і тренер «Динамо» (Київ). Саме колектив клубу ім. Леніна провів перший уДонбасі міжнародний матч — восени 1924 року робітничу збірну Німеччини було розгромлено 5:0. В першій половині 1930-х років лідером міського футболу стало «Динамо», яке успішно проводило товариські ігри з командами інших міст СРСР. Головним суперником динамівців вважали «Буревісник», який виступав на одному з найкращих полів у Сталіно — у місці, де в 1936 році збудовано центральний стадіон «Шахтар».

Створення команди. Перші роки (1936–1941)

До 1936 року першість СРСР проводили нерегулярно і переважно поміж збірними міст або республік. Всесоюзна рада фізичної культури вирішила провести чемпіонат країни між клубними командами і для колективу зі Сталіно виділено місце у групі «В» (третя за рівнем радянська ліга). Обласна газета «Соціалістичний Донбас» 9 квітня 1936 року опублікувала рішення чиновників: «…До команди увійдуть 22 найкращі гравці Донбасу. Гравці будуть звільнені від роботи на виробництві. Для покращення класу гри запрошено спеціального тренера…»[1] Організатором і першим головним тренером команди став Микола Григорович Наумов, який водночас був польовим гравцем — виступав у нападі. 2 травня 1936 року новостворена команда, поки що під прапором збірної міста, розгромила у товариській грі московський «Фрезер» — 6:0. Офіційний дебют команди відбувся у показовому матчі 12 травня 1936на стадіоні ім. Балицького в Горлівці з одеським «Динамо» (2:3).

У довоєнні роки команда
виступала у барвах ДСТ «Стахановець» —
блакитних і червоних
 [2][3]

24 травня 1936 р. «Вугільники» стартували у чемпіонаті СРСР матчем у містіКазань проти місцевого «Динамо» — поразка 1:4. Головними кольорами команди тоді були червоний і блакитний — поєдинок у Казані гості провели у червоних футболках. В перших іграх колектив було заявлено під назвою «Вугільники» (рос.  «Угольщики»), яку згодом змінили на «Стахановець».Весняний чемпіонат 1936 року клуб провів невдало, фінішувавши на 7-му місці серед 8 команд. В осінній першості «гірники» піднялись на одну сходинку, зайнявши 6-те місце. Перед сезоном 1937 команда пілсилилась — прийшли талановиті виконавці: воротар Костянтин Скрипченко, оборонці Микола Кузнєцов, Георгій Бікезін і Георгій Мазанов та нападник Григорій Балаба, які стали основою «Стахановця» у 1938–1940 рр.

Сталінці сильно провели чемпіонат, поділивши 2-3 місце (серед 10 команд) зкиївським «Локомотивом». У 1938 році клас «А» розширили аж до 26 команд, серед яких був і «Стахановець». Команда виступила на хорошому рівні, перемігши, наприклад, віце-чемпіонів того сезону ЦБЧА (Москва) 4:0. Підсумок — 11 позиція. Двох гравців «гірників» було включено до списку 55 найкращих футболістів СРСР: оборонцяГеоргія Бікезіна під № 5 та нападника Григорія Балабу під № 5.

Наступні два сезони колектив був серед останніх у класі «А»: 12-е серед 14-ти, а через рік 12-е серед 13-ти команд. Вдало розпочала команда чемпіонат 1941 року — після 11 ігор стахановці посідали 5-е місце і зробили сенсацію, здолавши у Москві лідера радянського футболу «Динамо» (Москва) з рахунком 2:0. Але війна, що розпочалася, не дала змогу завершити першість, яка так добре розпочалася для «Стахановця».

Повоєнний період, бронза 1951[ред. • ред. код]

Кілька футболістів загинуло на фронті, воротар Костянтин Скрипченко, який під час військових дій був сапером, продовжив кар’єру у «Динамо» (Київ). Під час окупації в місті була команда «Авангард» — вона проводила ігри з командами Макіївки, німецьких та італійських військ. За «Авангард» виступав, зокрема, колишній гравець «Стахановця» Георгій Бікезін. Саме Бікезіну і довірили капітанську пов’язку у 1944–1945 роках, він наново формував колектив після війни. У 1945 році з довоєнного складу залишилось тільки 3 футболістів.

У відновленому чемпіонаті СРСР «Стахановець» увійшов до II групи (друга за рівнем ліга), де був одним з найсильніших: 5-е, 5-е та 2-е місця у 1945–1947 роках. У липні 1946 року товариство «Стахановець» було перетворено на «Шахтар», й відтепер мало поєднувати колективи фізкультури вугільних підприємств країни. Відповідно найсильніша команда Донбасу почала називатися «Шахтар» (Сталіно).

В сезоні 1949 «Шахтар» повернувся до групи найсильніших, але виявився неготовим скласти конкуренцію провідним колективам СРСР. «Гірники» посіли останнє, 18-е місце, а 5 серпня 1949 року зазнали найбільшої поразки в історії виступів у чемпіонатах СРСР — 1:10 від московського «Динамо» у столиці. Одною з причин провального сезону став високий середній вік футболістів — 27 років. Клубу потрібно було негайно запрошувати нових футболістів.

Кольори форми
у 1951 році

Завдяки новій спонтанній зміні формату розіграшу чемпіонату СРСР «гірники» залишилися у найвищій лізі. Новим головним тренером став Віктор Іванович Новіков, прийшов ряд нових виконавців. «Шахтар» достойно провів першість і фінішував на 11 позиції серед 19 команд. Яскраво розкрився талант молодого 21-річного нападника Віктора Фоміна, який забив 10 м’ячів та був одним з найкращих у складі команди.

Перед чемпіонатом-1950 до «Шахтаря» перейшли славнозвісний форвард Олександр Пономарьов, який славився своєю результативністю, та гравець середини поля, київський динамівець Олександр Алпатов — вони збільшили атакувальну міць клубу. У чемпіонаті 1951 Пономарьов став чільником атак команди і встановив рекорд результативності серед гравців «Шахтаря» за сезон — 15 голів. 26 червня 1951 р. «гірники» провели одну з найкращих ігор у своїй історії — лідера першості, тбіліське «Динамо», було розгромлено 4:0. Після фінального свистка трибуни вибухнули овацією і винесли героїв матчу на руках. По закінченні останнього туру в «Шахтаря» та куйбишевських «Крильєв Совєтов» виявилось порівну очок, але завдяки кращій різниці забитих і пропущених м’ячів бронзові нагороди отримали українці. Наставником команди у тому сезоні був Віктор Новіков, ворота обороняли 2 рівноцінні гравці — Юрій Петров та Євген Пєстов, лідером оборони був Микола Самарін, у середині поля діяли Олександр Алпатов та Володимир Гавриленко, а в нападі грали, зокрема, Олександр Пономарьов, Леонід Савінов, Віктор Фомін і Дмитро Іванов.

Сенсаційно завершився сезон 1952, за підсумками якого бронзовий призер попереднього року посів передостаннє місце і покинув клас «А». У команді були проблеми з дисципліною, окрім того ряд провідних футболістів отримало травми. Не допомагали набирати очки рідні стіни, оскільки згідно з рішенням керівництва рад. футболу весь чемпіонат провели у Москві в одне коло. У другій половині 1952 року новим головним тренером став колишній футболіст «Шахтаря» Олександр Пономарьов, який добре знав можливості колективу. Перед ним було поставлено завдання повернутися до класу найсильніших.

У 1953 р. «Шахтар» виграв свою підгрупу класу «Б», але у фінальній пульці посів тільки 3-тє місце. Наступного року «гірники» знову виграли змагання у своїй підгрупі, а виграти фінальний турнір допомогло те, що він відбувався уСталіно — господарі зайняли 1 місце та отримали право у 1955 році перейти до класу «А». Після повернення до найвищого дивізіону «гірники» були середняками, займаючи 7-8 місця серед 12 колективів. Від 1956 до 1960 року тривала тренерська лихоманка — за цей період командою керували 6 тренерів.

У 1957 року добровільне спортивне товариство «Шахтар» було ліквідовано, а команда «Шахтар» (Сталіно) відтоді представляла новоутворене товариство «Авангард». У чемпіонаті 1959 футболісти із Донбасу посіли останнє, 12 місце, і тільки чергова трансформація формату радянської першості врятувала команду від пониження у класі.

Кубкові тріумфи 1960-х[ред. • ред. код]

З 1961 року клуб зазвичай
грає у помаранчево-чорних кольорах

Після 1960-х років за «Шахтарем» по всьому Радянському Союзу закріпилася слава сильної кубкової команди. Тричі поспіль: у 1961, 1962 та 1963 роках донеччани виходили до фіналу Кубка СРСР і двічі вигравали його. Спеціалісти відзначали дещо прямолінійну, але вольову і швидку гру «гірників» із силовим акцентом.

Всі ці успіхи повязані з приходом у липні 1960 р. нового наставника — Олега Ошенкова. Російський фахівець був відомий українським любителям футболу, адже саме під його керівництвом київське «Динамо» виграло срібні медалі чемпіонату країни, а у 1954 році здобуло перший всесоюзний трофей — Кубок СРСР з футболу. Новий наставник «Шахтаря» налагодив взаємодію між окремими ланками команди, навчив колектив вміло використовувати найсильніші сторони у своїй грі, підняв психологію і впевненість гравців у собі.

Відразу у другий рік роботи тренера «гірники» досягли найвищого успіху у всесоюзних турнірах — виграли Кубок СРСР. По дорозі до фіналу українці обіграли «Динамо» (Хмельницький), «Спартак» (Фергана), «Динамо» (Тбілісі), «Шахтар» (Сталіногорськ) і «Адміралтієць» (Ленінград). Суперником у вирішальній грі було столичне «Торпедо» — чемпіон СРСР, у складі якого грали зірки радянського футболу: Віктор Шустіков, Леонід Островський, Валерій Воронін, Слава Метревелі, Геннадій Гусаров, Валентин Іванов та інші. Після першого тайму рахунок був 1:1, а в другому Юрій Ананченко робить дубль і приносить перемогу «Шахтарю» — 3:1. Успіх команди з обласного центру був сенсаційним — чиновники були настільки впевнені в успіху торпедівців, що на почесних дипломах, які вручили «гірникам», були написані імена футболістів «Торпедо».

У 1962 році «Шахтар» знову виграв Кубок країни, перемігши «Знамя труда» (Орєхово-Зуєво) — команду з класу «Б» з рахунком 2:0. Наступного сезону українці знову вийшли до фіналу Кубка, але цього разу поступилися «Спартаку» (Москва) — 1:2. У чемпіонаті клуб виступав стабільно і у 1964 році посів найвище за останнє десятиліття 5-е місце. В кінці 1960-х років чудові результати показували дублери «Шахтаря» — молоді футболісти перемогли у першостях СРСР 1967 і 1969, а 1968 року посіли 2-е місце. Головним талантом вважали воротаря Юрія Дегтерьова, який регулярно виступав за юнацьку збірну Радянського Союзу. Основа команди потребувала оновлення та свіжою мотивації. За результатами сезону 1968 донеччани посіли 14-е місце, а коли восени 1969 р. «гірники» програли 4 матчі поспіль, тренера Ошенкова звільнили.

Клуб переживав зміну поколінь — у 1970 в іграх чемпіонату на поле виходило 28 футболістів, у тому числі аж 11 дебютантів. Одним з небагатьох, хто добре проявив себе у складі донецького клубу був нападник Едвард Козинкевич, який забив 9 м’ячів і за підсумками сезону увійшов до всесоюзного списку «33 найкращих». Наступного року «Шахтар», зайнявши останнє 16-е місце, вибуває з елітного дивізіону.

1970-ті[ред. • ред. код]

У 1971 р. «гірники» фінішували останніми у найвищій лізі СРСР і понизились у класі. Новим головним тренером став Олег Базилевич, якому вдалося відразу у перший сезон здобути 2-е місце і, таким чином, повернути «Шахтар» до «вишки». Команда зробила сенсацію, з ходу посівши 6-е місце у вищій лізі в 1973 році. Лідерами колективу були воротар Юрій Дегтерьов, захисникиВолодимир Бєлоусов, Віктор Звягінцев, півзахисники Анатолій Коньков і Валерій Яремченко, нападник Олександр Васін. Найбільшим відкриттям став бомбардир Віталій Старухін, який перейшов до клубу у 1972 році. Його чуття гола і висока результативність зробили нападника ключовим гравцем атаки «Шахтаря» у другій половині 1970-х років.

Проте з 1974 року Базилевич прийняв запрошення Валерія Лобановського тренувати «Динамо» (Київ) і покинув Донецьк. Його замінив Володимир Сальков. В сезоні 1974 «гірники» опустились на 12-е місце, але донеччани підсилились талановитим півзахисником Михайлом Соколовським. Наступного року донецький клуб піднявся на найвище місе у своїй історії, завоювавши «срібло» чемпіонату СРСР. Цей успіх дозволив «Шахтарю» вперше стартувати у єврокубках:15 вересня 1976 року радянський клуб приймав у рамках Кубка УЄФА команду «Динамо» (Берлін) і переміг з рахунком 3:0. Нічия 1:1 у НДР дозволила «гірникам» пройти до 1/16 фіналу, де донецька команда вибила угорський«Гонвед» — 3:0 вдома та 3:2 на виїзді. У 1/8 фіналу суперником донеччан став славнозвісний туринський «Ювентус», який був основою збірної Італії (Діно Дзофф, Ґаетано Ширеа, Клаудіо Джентіле, Франко Каузіо, Марко Тарделлі,Роберто Бонісенья, Роберто Беттеґа та інші). У Турині «Стара синьйора» впевненно перемогла — 3:0. На матч-відповідь у Донецьку 8 грудня 1976 року, попри холодну погоду, зібралося понад 40 000 уболівальників. Висвітлювати гру прибуло близько 30 італійських журналістів. «Гірники» виграли 1:0 (м’яч забив Валерій Шевлюк) і ця перемога над однією з найсильніших команд світу увійшла до історії українського клубу.

Сезон 1977 донеччани завершили на хорошому, 5-у місці. Найкращим воротарем країни визнано Юрія Дегтерьова за що йому було вручено вручено приз журналу «Огонёк». Українська команда пропустила мало голів (24 у 30 іграх), але друге коло першості провела неяскраво — із 15 матчів аж 12 завершилось унічию. На вістрі атак активно діявВіталій Старухін, якив вразив ворота суперників 9 разів. У 1978 р. донеччани дійшли до фіналу Кубка СРСР, але там поступились чемпіону, київському «Динамо» — 1:2. У складах обидвох команд відзначились їхні найкращі бомбардири: Блохін зробив дубль, а єдиний гол «гірників» забив Старухін. Того ж року команда вдало виступила учемпіонаті СРСР, завоювавши «бронзу». У розіграші Кубка володарів кубків 1978/79 команда із Донбасу не змогла нічого протиставити легендарній іспанській «Барселоні» (0:3 на виїзді, 1:1 вдома) і вибула вже на першому етапі змагань.

Сезон 1979 вважають одним з найкращих за всі роки існування «Шахтаря»: клуб став віце-чемпіоном Радянського Союзу, лідер команди Віталій Старухін забив аж 26 голів і став не тільки найкращим бомбардиром чемпіонату, а й був визнаний найкращим футболістом країни. Із самого початку донеччани очолювали турнірну таблицю і втратили першу позицію лише після 21-го туру, коли програли у Києві «Динамо». Перед останньою грою «Спартак» (Москва)мав 48 очок, «Динамо» (Київ) — 47, а Шахтар — 46. Гірники мали перевагу, оскільки обидва суперники донеччан грали на виїзді: спартаківці перемогли, динамівці програли, а «Шахтар», перемігши удома московське «Торпедо», вдруге у своїй історії завойовує срібні медалі.

Кубкові тріумфи 1980-х[ред. • ред. код]

Першість 1980 року пройшла нестабільно — донеччани здобували і великі перемоги (5:2 над «Зенітом», 3:0 надтбіліським «Динамо») і зазнавали прикрих невдач (0:5 від «Динамо» Київ). У воротах грало двоє майстрів: 32-річний Дегтерьов чергувався з молодим Віктором Чановим. У підсумку — 6 місце. Найбільшим успіхом сезону стала перемога у Кубку СРСР, де у фіналі з рахунком 2:1 було обіграно тбіліське «Динамо».

У 1981–1982 рр. у клубі почалася зміна поколінь: залишили команду Віталій Старухін, Микола Федоренко, Віктор Звягінцев, Віктор Чанов та ще кілька футболістів. В чемпіонаті-1982 «гірники» були серед аутсайдерів, посівши 14-е місце. Реноме кубкової команди «Шахтар» підтвердив у 1983-му, коли вчетверте і востаннє у своїй історії здобувКубок СРСР з футболу. На етапі 1/16 фіналу «гірники» розгромили вільнюський «Жальгіріс» 3:0, потім здобули важку перемогу у Москві над «Спартаком» у додатковий час — 3:2. Чвертьфінал проти московського «Динамо» відбувався уТашкенті: український клуб першим пропустив гол, але не лише відігрався, а й впевнено переміг — 3:1. Півфінал проти «Зеніта» проходив на полі «Шахтаря» у присутності 40 тисяч уболівальників. Основний час приніс нічию 1:1, а додатковий не виявив переможця. Героєм поєдинку став голкіпер донеччанин Валентин Єлінскас, який відбив 2 удари ленінградців — перемога у серії пенальті 5:3. У фіналі гірники перемогли іншу українську команду —харківський «Металіст» — з рахунком 1:0. Переможний м’яч забив на 23-й хвилині Сергій Ященко. Новим чільником нападу став Віктор Грачов, у воротах надійно виступав Валентин Єлінскас.

Перемога у Кубку країни дозволила донеччанам виступати у Кубку володарів кубків 1983/84: радянський клуб легко обіграв данський Б-1901 і швейцарський «Серветт», здобувши 4 перемоги поспіль. В 1/4 фіналу суперником «Шахтаря» став клуб «Порту», який у середині 1980-х років був лідером португальського футболу та основою збірної країни. Перша зустріч відбувалася у Порту і «гірники» здивували господарів, перемагаючи до 37-ї хв. вже 2:0. Проте португальці зрівняли рахунок, а на 70-й хвилині забили переможний м’яч. Два голи на виїзді давали донеччанам хороші шанси на вихід до півфіналу у разі мінімальної домашньої перемоги. Донецьк 21 березня 1984 року був покритий снігом, але навіть у таку погоду на стадіон прийшло близько 50 тисяч фанів (всього заявок на квитки було майже 150 тисяч). На 63-й хвилині рахунок відкрив Віктор Грачов і ця перевага дозволила би «гірникам» пройти суперника за результатами двох матчів. Та на 72-й хв. ірландський легіонер «Порту» Мікі Волш зрівняв рахунок — нічия 1:1 і донеччани вибули з турніру. Для «Шахтаря» 1/4 фіналу залишалося найбільшим досягненням у єврокубках до сезону 2008/09.

Влітку 1984 р. «Шахтар», перемігши у двох матчах дніпропетровський «Дніпро», виграв Кубок сезону (радянська назва Суперкубка країни). Фінал Кубка СРСР-85 (поразка 1:2 від «Динамо» Київ) став останнім значним досягненням донеччан у радянський час. У вищій лізі «гірники» значно погіршили результати: 6, 7, 8 і 14-те місця у 1986–1989 роках, відповідно.

1992–1996[ред. • ред. код]

Якщо у вищій лізі чемпіонату СРСР «гірники» були середняками, то у першості незалежної України стали одним із лідерів та фаворитів чемпіонату. Водночас команду покинули кілька важливих гравців, які переїхали до закордонних футбольних ліг: Віктор Грачов, Андрій Канчельскіс та Сергій Щербаков. У 1992 та 1993 роках «Шахтар» посідав четверті місця, а за підсумками першості 1993/94 став віце-чемпіоном України. Сезон 1995/96 й досі залишається найгіршим для «Шахтаря» за місцем, зайнятим у чемпіонаті України — аж 10 сходинка. Не було стабільності кадрів — у матчах першості барви «гірників» захищало аж 35 футболістів. Той чемпіонат почався трагедією, коли 15 жовтня1995 року на стадіоні «Шахтар» унаслідок вибуху, який був частиною боротьби кримінальних угруповань, загинув президент клубу, Ахать Азіфович Брагін.[4]

Клуб поступово переходив на рейки ринкової економіки: у червні 1993 р. було створено ЗАТ «Футбольний клуб „Шахтар“», наступного року підписано угоду про довгострокову оренду спортивно-тренувальної бази «Кірша», почалося оновлення інфраструктури клубу. У 1999 р. в Кірші було відкрито тренувальний комплекс, який став одним із найсучасніших у Європі. Величезну роль у його побудові відіграли кошти нового власника «Шахтаря» — Ріната Ахметова.

Ера Ріната Ахметова[ред.

 • ред. код]

Початком нового етапу в історії «Шахтаря» вважають 11 жовтня 1996 р., коли президентом клубу став донецький бізнесмен Рінат Ахметов. Завдяки підсиленню складу та хорошому фінансуванню «гірники» за час його президентства стали поряд зкиївським «Динамо» беззаперечним грандом українського футболу і, загалом, одним з найбагатших клубів Східної Європи.

З 1997 року донеччани не опускалися нижче від другого місця у чемпіонаті України і регулярно виступали у європейських клубних турнірах. На початку 2000-х років клуб активно купляє іноземних футболістів. У сезоні 2000/01 команда вперше у своїй історії потрапляє до групового етапу Ліги чемпіонів: після поразки у Донецьку від чеської«Славії» 0:1 «помаранчево-чорні» мали обмаль шансів перед повторним матчем уПразі. Всю гру чехи утримували вигідну їм нічию 0:0 і лише на 90-й хвилині Андрій Воробей забив гол, перевівши гру у додатковий час, де українці дотиснули суперника завдяки голу Сергія Ателькіна — 2:0. У своїй групі «Шахтар» посів 3-тє місце, пропустивши вперед «Лаціо» та «Арсенал» і випередивши празьку «Спарту».

У сезоні 2001/02 «гірники» вперше у своїй історії стають чемпіонами України. Цього успіху команда досягла під керівництвом італійця Невіо Скали, який став першим іноземцем, який коли-небуть очолював «Шахтар». Донеччани лише на одне очко випередили багаторічного переможця першостей київське «Динамо». У Лізі чемпіонів український клуб вибув на стадії 3-го кваліфікаційного раунду, програвши бельгійському «Брюгге», а в 1/64 фіналу Кубка УЄФА уВідні місцева «Аустрія» розгромила «гірників» 5:1. Скалу було звільнено — італієць пропрацював у Донецьку лише 9 місяців, а його замінив відомий у минулому футболіст «Шахтаря» Валерій Яремченко.

З літа 2003-го до травня 2004-го наставником був німецький спеціаліст Бернд Шустер. Він, як і Невіо Скала, також не зумів пройти кваліфікацію Ліги чемпіонів і вилетів вже в 1/64 фіналу Кубка УЄФА. Команда виступала нестабільно і керівництво «Шахтаря» відмовилось від послуг німця навесні 2004 року. Згодом Шустер зробив непогану тренерську кар’єру в Іспанії, очолюючи «Хетафе» і «Реал Мадрид».

18 травня 2004 клуб представив нового головного тренера — ним став досвідчений румун Мірча Луческу. Фахівець мав досвід роботи у чемпіонатах Румунії, Італії та Туреччини, тренував, зокрема, «Інтер» (Мілан), «Галатасарай» та«Бешикташ». За час його роботи «гірники» п’ять разів ставали чемпіонами України і щороку (крім сезону 2005/06) виступали у груповому раунді Ліги чемпіонів.

29 серпня 2009 року було відкрито «Донбас Арену» — один з найсучасніших стадіонів Європи. Це перший стадіон у Східній Європі, спроектований і побудований відповідно до стандартів категорії «п’ять зірок». За акредитацією УЄФА та ФІФА — споруда відповідає класу «еліт».

Перемога в Кубку УЄФА 2009[ред. • ред. код]

20 травня 2009 року «Шахтар» у двобої з німецьким клубом «Вердер» (Бремен) виграв останній в історії турніруКубок УЄФА (з наступного сезону турнір отримав назву Ліга Європи). Основний час гри команди завершили з рахунком 1:1. У додатковий час, на 97 хвилині гри, Жадсон забив вирішальний м’яч.

Переможців привітали Президент України Віктор Ющенко, а також прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко.

Головний тренер донецького «Шахтаря» Мірча Луческу першим з іноземних фахівців був удостоєний звання Заслуженого тренера України.

Звання заслужених майстрів спорту за перемогу в Кубку УЄФА були удостоєні 17 футболістів Шахтаря: Андрій П’ятов,Дмитро Чигринський, Олексій Гай, Олександр Кучер, Микола Іщенко, Євген Селезньов, Олександр Гладкий, Даріо Срна, Маріуш Левандовський, Ігор Дуляй, Томаш Хюбшман, Разван Рац, Жадсон, Фернандінью, Ілсінью, Вілліан таЛуїс Адріану[5]. До того тільки 4 гравці «Шахтаря» були удостоєні звання Заслужених майстрів спорту: Валентин Сапронов 1963 року, а також Олексій Бєлік, Андрій Воробей та Анатолій Тимощук, яким це звання присвоїли 2005року за внесок у вітчизняний футбол і вихід збірної України у фінальну частину чемпіонату світу 2006 року.

Європейські клубні турніри[ред. • ред. код]

«Шахтар» дебютував у єврокубкових турнірах у сезоні 1976/1977 (Кубок УЄФА). Всього у єврокубках гірники провели 135 ігор (+61 =24 −50 199–184), виступивши у всіх турнірах: Лізі чемпіонів, Кубку володарів кубків, Кубку УЄФА та Кубку Інтертото. За кількістю проведених поєдинків «Шахтар» випереджає усі українські клуби окрім «Динамо» Київ.

Донеччани представляли СРСР у кін. 1970-х — поч. 1980-х рр. і провели за цей період 18 ігор (+10 =3 −5). Єдиним футболістом, котрий зіграв в усіх тих матчах, був Михайло Соколовський, а найкращими бомбардирами стали Віктор Грачов, Сергій Морозов та Михайло Соколовський, які провели по 5 м’ячів.

Після 10-річної перерви «гірники» дебютували на євроарені як представник України — у сезоні 1994/1995. Після 2000 року донеччани регулярно виступають у кваліфікаційних і основних раундах Ліги чемпіонів.

Найбільше ігор: Даріо Срна (72)

Найкращий бомбардир: Брандау (15)

Статистичні дані на 28 серпня 2010.

«Шахтар» — 2-й найпопулярніший футбольний клуб в Україні; опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведене 2011 року, показало, що «гірників» підтримують 30,4 % українських футбольних уболівальників[6]. Приблизна чисельність фанатського руху — 1-2 тис. осіб. Друзями є фанати «Чорноморця» та«Ворскли». Неприязно донеччани ставляться до фанатів «Дніпра», «Динамо», «Кривбаса», «Іллічівця», «Оболоні»,«Металіста», «Металурга», «Арсенала» та «Зорі».[7].

Хавбек «Шахтаря» переманює зіркового бразильця в донецький клуб – новини футболу

Півзахисник «Шахтаря» Педріньо розповів, про що спілкується з хавбеком «Бенфіки» Евертоном Соаресом

Про це повідомляє Depo.Сектор з посиланням на FanDay.

Гравець «гірників» зазначив, що перехід в донецький клуб йому дуже допоміг.

«Я розмовляю з Евертоном кожен день і кажу йому, що перехід в «Шахтар» мені дуже допоміг, повернув мені впевненість.

Нехай думає, не хочу впливати на його рішення. Я хочу, щоб він грав і був щасливий. Нехай він сяде зі своєю сім’єю і прийме рішення», — сказав Педріньо в інтерв’ю Gazeta Esportiva.

Евертон Соарес перейшов в «Бенфіку» з «Греміо» в серпні 2020 року. У поточному чемпіонаті Португалії 25-річний бразилець у складі лісабонської команди провів 12 матчів, забив два м’ячі і зробив три результативні передачі.

У складі збірної Бразилії Соарес став переможцем Кубка Америки-2019, з трьома м’ячами ставши найкращим бомбардиром турніру. Всього за національну команду він провів 25 матчів, забив три голи і віддав чотири результативні передачі.

Відзначимо, що «Шахтар» цікавився Евертоном, коли він виступав за «Греміо», але бразилець зробив вибір на користь «Бенфіки».

Нагадаємо, Педріньо став гравцем «Шахтаря» влітку 2021 року. «Помаранчево-чорні» заплатили «Бенфіці» за футболіста 18 мільйонів євро, що зробило бразильця одним з найдорожчих придбань в історії клубу.

У поточному сезоні УПЛ 23-річний Педріньо у складі «Шахтаря» провів 11 матчів, забив три м’ячі і зробив дві результативні передачі.

 

Дивіться також: Екс-«динамівець» показав, як «заплив жиром» під час зимової перерви

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Сектор

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

‘; document. getElementById(‘fb-comments-block’).innerHTML = fb_block ;

ULTRAS.ORG.UA — Український ультрас-портал

оновлення за 14 грудня     

Вихідними було відіграно крайні матчі цього сезону, тож український футбол йде на зимове міжсезоння тривалістю у два місяці. Олександрійці повернулися на свої трибуни та жваво підтримали команду у матчі проти гірників. Ультрас Динамо банером підбили підсумки євросезону та передали черговий меседж головному керманичу команди. Дізнатися більше про це та інше можна за посиланням.

оновлення за 12 грудня     
оновлення за 11 грудня     
оновлення за 07 грудня     

Прем’єр-ліга поступово виходить на фінішну пряму. Вихідними відлунали передостанні матчі у цьому році. Ультрас Динамо та фанати Металіста 1925 яскраво запалили на своїх матчах. А от фанати Олександрії бойкотували на матчі, через дії нового керівництва клубу, де в попередній грі копами було затримано одного з представників руху за використання піротехніки. До вашої уваги невеличка добірка новин з фанатських секторів від нашого ультрас-порталу.

оновлення за 06 грудня     
оновлення за 03 грудня     
оновлення за 02 грудня     
оновлення за 01 грудня     
оновлення за 30 листопада     

Дуже насиченим видався минулий тиждень для українських ультрас. Посеред тижня донецькі фанати відправилися до Мілану, а ультрас Зорі до Риму, або підтримати свої команди у вирішальних єврокубкових матчах. Ну, а далі були баталії у чемпіонатах. Так, у нижчих лігах ультрас з розмахом закривали крайні матчі у цьому році. Гаряче було у Луцьку, Житомирі, Кривому Розі та Львові. Не менш яскрава атмосфера була в Ужгороді, де Минай приймав Динамо. Про все це та про інше, у традиційному звіті на нашому сайті.

оновлення за 29 листопада     
 5 фото фанатів Вереса Колос — Верес 1:0 (28.11.2021) Прем’єр-ліга. Тур 16
оновлення за 28 листопада     
оновлення за 27 листопада     
 6 фото фанатів Зорі Рома — Зоря 4:0 (25. 11.2021) Ліга Конференцій. Тур 5
оновлення за 25 листопада     
оновлення за 24 листопада     

Найбільша увага на минулому тижні була прикута до матчу Збірної у Зенеці, де вирішувалося, чи вийде українська команда з групи. Одразу два сектори гнали команду до перемоги у такому важливому матчі. Стосовно чемпіонатів, які поступово рухаються до міжсезоння, то тут важко виділити якийсь з ультрас-колективів, адже чимось особливим жоден з них не запам’ятався. Але це не означає, що хтось просиджував штани без діла та не підтримував свої клуби. Докладніше про все можна дізнатися за посиланням.

оновлення за 23 листопада     
оновлення за 22 листопада     
оновлення за 21 листопада     
оновлення за 18 листопада     
оновлення за 16 листопада     

Серед тижня українські вболівальники з різних куточків країни поїхали до Одеси, аби підтримати українську збірну у товариському матчі. А вже вихідними, переживали баталії у нижчих лігах. На минулому вікенді важко когось виділити з ультрас колективів, хіба що житомиряни відзначилися піро. Зате, можна зазначити низьку відвідуваність на трибунах, яка скоріше за все, пов’язана з карантинними заборонами та новими правилами. Більше подробиць у невеличкому дайджесті новин.

оновлення за 14 листопада     
оновлення за 12 листопада     
оновлення за 10 листопада     

Велика іспанська компанія виходить із нафтогазових проектів у Росії

Велика нафтогазова компанія Іспанії Repsol продасть свої частки у нафтових активах російському партнеру «Газпром нефть», і піде з нафтовидобувного бізнесу в Росії.

Про це з посиланням на власні джерела, пише російське видання Коммерсант.

Зараз компанія має частки у спільному підприємстві з «Газпром нефть» – 68% (на початок року) в «Евротек-Югри» і 50,01% в «АСБ Гео».

За словами джерел видання, найближчим часом «Газпром нефть» консолідує 100% підприємств, викупивши активи за символічну ціну. Рішення вже ухвалене, і сторони сподіваються закрити угоду до кінця року.

Опитані газетою експерти вважають, що Repsol зробить це заради зниження інвестицій у вуглеводні. Компанія нещодавно оголосила про цілі з переходу до вуглецевої нейтральності до 2050 року, зниження викидів CO2 на 15% до 2025 року, а також зростання рівня інвестицій у зелену генерацію.

Видання зазначає, що Repsol стала першою іноземною компанією, яка йде з Росії під гаслом декарбонізації. Раніше це траплялося через санкції США та Європейського Союзу. Зазначається, що на рішення іспанської компанії також вплинула слабка економіка бізнесу в Росії.

Компанія Repsol була створена у 1990-х роках є найбільшою в Іспанії та Латинській Америці. Вона входить до десятки найбільших світових корпорацій. Наприкінці 90-х, Repsol значно розширила географію своєї діяльності: вона почала добувати чорне золото в Аргентині, Анголі, Алжирі, Єгипті, Дубаї, В’єтнамі, Колумбії, Туркменії та на Північному морі.

Нагадаємо, раніше Саудівська Аравія запропонувала європейським нафтопереробникам купувати у неї нафту по $25 за барель. Така ціна майже на 20% нижче російської.

З 18 грудня Росія офіційно вийшла з Договору про відкрите небо.

Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що якщо російські війська вторгнуться в Україну, ЄС готовий запровадити санкції, які дорого коштуватимуть Росії.

Календарь матчей ФК «Шахтер» / «Шахтер U19» / «Шахтер». Официальный сайт ФК Шахтер Донецк

Металлист 1925

Суббота, 26 февраля 2022 г.

Шахтер

Февраль 2022 г.

А Сб 26 фев 22 Металлист 1925 Украинская премьер-лига

Март 2022 г.

А Ср 2 мар 22 Львов Кубок Украины
ЧАС Сб 5 22 марта Черноморец Украинская премьер-лига
ЧАС Сб 12 22 марта Минаж Украинская премьер-лига
А Сб 19 22 марта Днепр-1 Украинская премьер-лига

Апрель 2022 г.

ЧАС Сб 2 апр 22 Мариуполь Украинская премьер-лига
А Сб 9 22 апр Верес Украинская премьер-лига
ЧАС Сб 16 22 апр Динамо Украинская премьер-лига
А Сб 23 апр 22 Заря Украинская премьер-лига
ЧАС Сб 30 апр 22 Ворскла Украинская премьер-лига

Май 2022 г.

А Сб 7 22 мая Десна Украинская премьер-лига
ЧАС Сб 14 22 мая Колос Украинская премьер-лига
А Сб 21 22 мая Рух Украинская премьер-лига
×
Файлы cookie

Мы используем файлы cookie, чтобы вам было удобнее пользоваться нашим сайтом. Для получения дополнительной информации см. Нашу Политику конфиденциальности. Продолжая использовать сайт, вы соглашаетесь на использование файлов cookie.

Шахтер Донецкая Академия Футбола

Воспитываем чемпионов

Задача

Academy — воспитывать и развивать молодых игроков, готовить их к игре в основном составе.

Команды Академии ФК «Шахтер» от U14 до U21 базируются в Счастливом Киевской области.

Всего в профессиональной академии обучаются 140 футболистов под руководством 21 тренера.

В распоряжении игроков «Шахтера» 6 полей (4 естественных и 2 синтетических), матчи проходят на двух аренах комплекса. Команды U19 и U21 принимают своих соперников по чемпионату Украины на стадионе «Княжа Арена» под эгидой Премьер-лиги.

На территории учебной базы есть гостиница, зал для теоретических занятий и тренажерный зал. Здесь же есть общеобразовательная школа.

В Донецке действует Детская академия для юниоров до 13 лет. Ученики тренируются на синтетических полях и в закрытом помещении Центрального стадиона «Шахтер».

Номер ссылки

Академия ФК «Шахтер» основана в 2000 году.

С начала работы количество выпускников превысило 500. За последние пять лет в старшую команду, начиная с XI, вошли: Ярослав Ракицкий, Иван Ордец, Виктор Коваленко, Максим Малышев и Богдан Бутко. Также за первую команду дебютировали Никита Шевченко, Александр Зубков, Андрей Борячук, Сергей Болбат, Вячеслав Танковский, Николай Матвиенко, Эдуард Соболь, Сергей Грин, Андрей Тотовицкий, Игорь Кирюханцев, Александр Пихаленок и другие.

Главное достижение академических команд — выход «Шахтера» U19 в финал Юношеской лиги УЕФА-2014/15.

Академия тренеров

  • Шахтер U19: Оскар Ратулутра, Александр Князев, Александр Алимов
  • Шахтер U17: Александр Сытник, Сергей Даценко
  • Шахтер U16: Владимир Самборский, Александр Овчинников
  • Шахтер U15: Александр Максимов
  • Шахтер U14: Дмитрий Ефимов, Александр Дорофеев

Чемпионы Украины

  • до 21 года — 2009, 2011, 2012, 2018
  • U19 — 2015, 2021
  • до 17 лет — 2000, 2001, 2003, 2004, 2008, 2011, 2012, 2013, 2018, 2019, 2021
  • до 16 лет — 2002, 2004, 2007, 2009, 2010, 2012, 2019
  • до 15 лет — 2006, 2011, 2012, 2014, 2018, 2019
  • U14 — 2002, 2003, 2004, 2007, 2008, 2010, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2019, 2021

Испытания

В марте и начале августа на тренировочной базе в Счастливом (Киевская область) проходят дни открытых дверей для тестирования молодых игроков и отбора кандидатов в Академию. Информация о дате и времени будет заранее размещена в социальных сетях ФК «Шахтер».

Телефоны: 0800300314 (звонки по Украине бесплатные), +38044390 90 09 (для связи по всему миру)

Shakhtar Donetsk текущий результат, расписание матчей и результаты — Football

Shakhtar Donetsk текущий результат (и прямая онлайн видео трансляция *), состав команды с графиком сезона и результатами. Следующий матч донецкий «Шахтер» проведет 26 февраля 2022 года с «Металлистом 1925» в Премьер-лиге.

Когда матч начнется, вы сможете следить за Metalist 1925 против Shakhtar Donetsk текущий результат, турнирным положением, ежеминутно обновляемыми результатами и статистикой матча. У нас могут быть видеообзоры с голами и новости некоторых матчей донецкого «Шахтера», но только если они сыграют свой матч в одной из самых популярных футбольных лиг. Shakhtar Donetsk предыдущий матч был против Oleksandria в Премьер-лиге, матч завершился с результатом 1-2 (Shakhtar Donetsk выиграл матч). Shakhtar Donetsk закреплённая вкладка показывает последние 100 Футбольных матчей со статистикой и иконками победа / ничья / поражение.Тут так же все Shakhtar Donetsk запланированные матчи, которые будут сыграны в будущем.

Shakhtar Donetsk график показателей и формы, это уникальный алгоритм SofaScore Прямая трансляция Футбол, что мы генерируем на основе последних 10 матчей команды, статистике, детальном анализе и наших собственных знаниях. Этот график может помочь вам делать ставки на матчи Шахтер Донецк, но имейте в виду, что SofaScore LiveScore не несет ответственности за любые финансовые или другие убытки, прямые или косвенные, в результате каких-либо действий, зависящих от любого содержимого этого веб-сайта. .

Текущий состав донецкого «Шахтера»:

Нападающие : Лассина Траоре, Фернандо, Михаил Мудрик, Жуниор Мораес, Данило Сикан

Полузащитники: Педриньо, Кономонекос, Мархенор Соломон Майкон, Дентиньо, Алан Патрик, Тарас Степаненко, Георгий Судаков, Артем Бондаренко

Защитники: Марлон, Додо, Витао, Николай Матвиенко, Исмаили, Валерий Бондарь, Виктор Корниенко, Анхель Го273000, Сергей Го27000, 9272000 Кривець 9273 Трубин, Андрей Пятов, Алексей Шевченко

Вы можете нажать на любого игрока из списка справа и увидеть его личную информацию, такую ​​как национальность, дата рождения, рост, предпочтительная ступня, позиция, ценность игрока, история трансферов и т. Д.Также есть статистика для каждого игрока во всех соревнованиях, включая общее количество сыгранных и начатых матчей, количество сыгранных минут, количество забитых голов, количество карточек и многое другое. Список бомбардиров «Шахтера» обновляется в режиме реального времени во время каждого матча.

SofaScore Футбол текущий результат доступны в виде приложений для iPhone и iPad, приложений для Android в Google Play и Windows phone. Вы можете найти нас во всех магазинах на разных языках, введя «SofaScore». Установите приложение SofaScore и следите за всеми играми Shakhtar Donetsk в прямом эфире прямо на вашем смартфоне или планшете!

Живые комментарии — Shak Donetsk vs R Madrid

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *